Є такі поміж людей -
Честь не пхають до грудей.
Їм – аби напхати ранці.
Звуть таких – пристосуванці .
Гроші, слава – їхнє все.
Честь яєчко ж не знесе?!
Тож беруться тих хвалити,
Хто при владі, грошовитий.
Бачать, що вони зі злом,
Вимикають дальні фари,
Одягають окуляри
З непрозорим, звісно, склом.
Але ж ми на цій землі
Гості лиш, то ж будьмо чемні,
У часи глухі й буремні
Не даруймо прапор млі.
Як весна ламає лід,
Так і нас зламають смерті,
І гріхи наші не стерті
Ляжуть болем в світ і рід.
Бережімо честі цвіт!