Сидить мій Кіт, уважно слуха,
Так зацікавила брехня.
Так Павукам брехала Муха,
Що в домі цім її рідня.
Тут є для неї їсти й пити,
І тепло так отут зимою.
До скону віку буде жити,
До неї ставляться з любов"ю.
Сміливо грається з Котом,
Забава - лазить по вікні.
Отак живуть вони гуртом,
Не знає Муха дні сумні.
Коли хазяїн міцно спить,
Сміливо можна влазить в носа.
Нема в думках її убить,
Лише очима гляне скоса.
Недовго слухав Кіт брехню,
Йому оце вже надоїло.
( Я трохи тут все уточню),
В Кота від злості кров кипіла.
З розгону кинувся на Муху,
Вчепився в неї він зубами.
Він з"їв швиденько цю брехуху,
Не встигла повести й бровами...
----------------------------------------
А той, хто бреше - то дивіться,
Брехать комусь - це не годиться.
Коти брехню всю розуміють,
І зупинить її уміють.
Та брехню ніхто не любить,
Даремно ставлять в вуха.
Швидко точать свої зуби,
Бо схожі всі на муху.
Гарно та повчально, дорога Надюшко!
Веселого Вам настрою та творчого натхнення!
Дотепно!
А в мене кіт й справді мулолов...
По підвіконні лиш помітить....
Очима враз,різко посвітить...
І вже мухва та під язик попала...
Вона ж літала...Гадала покохала
Того з зеленими очима
Дякую. Надійко!