У зруйнованій Кам'янці рота
Завершила зачисткою бій.
Обійшов акуратно двохсотих
На центральній дорозі водій.
Український оспіваний вечір
Трупним духом і чадом пропах.
Підійняв піхотинець на плечі
Свою ношу в гарячих степах.
Сонце йде і на обрії меркне,
Не спиняє свій хід ні на мить.
На руїнах розбитої церкви
Тільки купол вцілілий лежить.
Мирний час оберегом леліяв
На родючій рівнині село -
Фермер злаки і соняшник сіяв,
Вчив геолог своє ремесло.
А на сході, у хащі болотній,
Де в тумані невидима даль,
Недомірок збирав свої сотні,
Плавив в домнах не тракторну сталь.
У приціла - не погляд поета,
Танк не бачить кварталів і нив.
Відлетівши навскіс рикошетом,
Бронебійний будинок розбив.
Бита цегла і груди металу -
Драматично закінчено бій...
Ти могильником, Кам'янка, стала
Для імперських полків і надій.
Приютили їх биті машини,
А на заході сонце в диму
Світить в спину бійцю України,
Не блистить у прицілі йому.
Після ночі розкинув світанок
Свої промені перші в степу.
Даль червону світліючий ранок
В три мазки розписав в голубу.
А у полудень окрик з машини
Скрасив тишу гарячого дня -
Повернувшись, знайшла господиня
На руїнах своє кошеня.