Що ти верзеш? Стара, брехлива кляча:
Що ви брати... що ми і рідні наче...
Що наче це війна поміж собою...
Що то жидобендери проти гоїв...
Що то спецоперація якась...
Що то не кров, а то моча лилась...
Спочатку вічливі буряти,
А потім - лагідний спецназ...
Насправді, ви - підступні кати,
І кожен з вас не гей, а підарас!
І справжня сутність — поросяче рило,
Ледачий, жалюгідний “руський мир”,
Який із автоматом і кадилом
Ховає совість в вигрібний сортир.
Для вас весь світ ворожий і чужий -
Нутру раба нестерпні честь і воля
І як свиню, хоч як її не мий -
В багнюці її щастя, її доля...
Кнурячий дух з похмільним перегаром,
Обісрані штани, мундир без еполет,
Вся в блювотинні із синцями харя -
Ваш ідеал і справжній ваш портрет.
Нас вчить історія, що сутність ваша суча,
Мораль і ідеали — не для вас...
Бо ви пишаєтесь що наробили в Бучі
І сподіваєтесь, що вас пробачить час.
Даремно сподіваєтесь.
Насправді, ніхто не подарує вам за те.
Ви кровʼю власною по вінця вмиєтесь -
Бо наплювали на усе святе!
Тепер з тавром Іуд ходитимуть
Всі москалі і друзі москалів,
І навіть ті, які за них проситимуть -
Слугують на осину або в хлів.
Не руси ви і не словʼяни -
Ви діти та онуки андрофагів.
Поперек горла Україна стане
Країна лицарів, країна воїв-магів,
Країна вільних і шляхетних козаків,
Країна щирих, працьовитих і завзятих.
А ваш язик не має й таких слів
Бо ваше племʼя - назавжди прокляте!
Від фінських скель і до пекельної Колхіди
Від берегів Ламаншу до Китаю
Вас прокляли і Гея, і Ісіда,
І навіть той, хто всіх прощав,
вас проклинає!!!