Я маю право на своє минуле,
Воно вже трапилось зі мною.
Там кораблі вітрила загорнули,
Та линуть тихою водою.
Заснули в шафці давні мрії,
Їх не турбує більш ні хто.
Вони мов втрачені надії,
На все, що з нами не було.
Тепер в майбутнє є дорога,
Та нею страшно вже піти.
Взуття старе натерло ноги,
В плащі гуляють всі вітри…
Візьми в кишені ті монети,
Що ти збирала років з три.
І на вокзал біжи у ранці,
Квитки в життя нове купи.
Можливо лиш на чашку кави,
До нього зможеш ти зайти.
Але щоб трапилось це з Вами,
Ти маєш руку простягти…
Хай знову з’являться надії,
В вітрила вітер запусти.
Взуття купи собі новеньке,
У цю дорогу, спробуй йти..!
