( вірш однієї наскрізної рими)
А дощ іде, йде безупинно
І холод аж проймає спину.
В багнюці ноги по коліна -
Ти на війні сьогодні, сину.
Ти захищаєш Україну!
І свою землю, і родину,
Старого і малу дитину.
До тебе я думками лину
І прошу Бога в цю годину,
Щоби вберіг тебе, дитино,
І повернув живим в родину;
Та покарав ту вражу псину,
Що принесла війну в країну,
Вбиває, мучить люд невинний.
І за яку таку провину
Він нищить нашу Україну? -
За мову чисту солов’їну,
За сад вишневий і калину,
За мальви під вікном, хатину,
За пісню ніжно-журавлину? -
Тож не назве і сам причину...
Десь бормотухи взяв пляшину
Та вихилив якусь чарчину
І вже інстинкти ті тваринні,
В очах жадоба та звірина,
Бісніє нелюд і скотина -
Від хижих звірств нема спочину...
Зір не витримує картину
Ту, де щодня у домовину
Кладуть старого і дитину.
Чи дочекаюся новини,
Що повертаєшся ти, Сину,
Із Перемогою в родину,
Що наша славна Україна,
Хоча стражденна, але - Вільна,
І Неподільна, і Єдина?!
Це звідкись Муза забігла в цю хвилину і все розклала по поличках. Я тільки встигла записати.. А буває тижнями чекаєш, а вона все не приходить. Дякую, що читаєте!