Я чую шорох! Ні - здається,
Це вітер грається зі мною.
До мене тихо він крадеться,
Його відчула за спиною.
Зірвав з плечей шовковий шарф,
Скуйовдив зібране волосся.
Для нього це було, як жарт,
Так шуткував, йому вдалося.
Ну щоб зробити щось таке,
Щоб всіх він міг тут здивувати?
Питання зовсім нелегке,
Невже він буде нудьгувати?
Ось впав на землю жовтий лист,
В житті його політ це перший.
Чи до польоту мав він хист,
Готовий був до таких звершень?
Було це вітрові на руку,
Схватив його й поніс кудись.
Листок узнав тепер розлуку,
Назад із сумом подививсь.
Погрався вітер - і покинув,
Змочила осені сльоза.
Так почалась осіння днина,
Про осінь склала звіт гроза...
Не зважать на лиходіїв,
Для них заздрість над усе.
Збудуться всі наші мрії,
Щастя нас вперед веде!
А щастя - ПЕРЕМОГА!!!
Гарно, образно, майстерно! Миру Вам та плідної Музи, дорога Надюшко!
Краса і образність зачаровують.
Спасибі Надійко.Щастя Вам, натхнення і не дивлячись
на осінь, нехай в серці цвіте весна.
Я все розумію, не розумію одного, як можна бути такою підлою людиною, щоб зайти інкогніто, занизить оцінку і не пояснить що не сподобалось?
