Країно, дивними казками,
Немов барвистими зірками
З туманів давнини ты сяєш
Та моє серце надихаєш.
І марю я посеред ночі
Про дзвін сопілочки співочий,
Що ллється в горах, наче річка.
Зітхне Іванова Марічка*
Та, не здобувши ще покою,
Блукає мавкою сумною,
Де в горах бачать і понині
Давно забутих предків тіні.
В багатті мерехтить багрянець,
Немов чугайстра дикий танець,
І зорі догори злітають.
Там шляхом чумаки блукають
Між чаклунів, чортів і відьом,
Що правлять шлях на мітлах сидьма.
Й Вакула тим шляхом незвичним
Привіз Оксані черевички*.
У лісі між рослин чаклунських
До папороті тягнуть руки
Істоти, жадібні до скарбу,
Проте не принесе він ладу*.
Хома*, що втратив шлях додому,
Скорився страхові німому,
Але побачив справжні дива
Та гарну відьму чорнобриву.
І в кожній дівчині з народу
Є пристрасть відьми з Конотопу*.
І кожен крок в степу чи в лісі –
Це завжди крок в чарівне місце*.
Посилання на:
* "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського
* "Ніч перед Різдвом" М. Гоголя
* "Вечір проти Івана Купала" М. Гоголя
* "Вій" М. Гоголя
* "Конотопська відьма" Г. Квітки-Основ'яненка
* "Зачароване місце" М. Гоголя
