Пролився дощ, уговтав спеку,
Парує з радістю земля.
Вже грім і блискавка далеко,
Напилась вдосталь вже рілля.
Зорали землю, спочиває,
Давно зібрали урожай.
Спокійно сонце спать лягає...
На всі ці зміни не зважай.
Це так воно повинно й бути,
Прийшла осіння це пора.
Це всі осінні атрибути,
Що добре видно по дворах.
Сумує мокра скамійчина,
Гойдає вітер жовтий лист.
Але не в тому тут причина,
До цього має осінь хист.
Її ми терпим забаганки,
Бо осінь - жінка непроста.
Вона красива в вишиванці,
Картини вишива сама...
Підкрадається Осінь і насторожує нас : якою вона буде... Красивою - без сумніву, а чи буде мирною, тихою. Як хочеться!
Дуже гарно, чарівно і майстерно написали, Надійко.
Прекрасна осіння пора,
Та жаль з літом розлучатись.
Полонить красою вона,
Та до зими буде наближатись.
Гарно та майстерно, дорога Надюшко! Натхнення Вам та сонячного настрою! Рада зустрічі з Вами!