Там, де колись твоєї видимості води
В мені крутили вири, зітхає твоя суха душа,
Не відкриває мрець своїх очей;
Там, де колись крізь твою кригу водяник
Здіймав своє волосся, засипав сіллю
Суховій ікру й коріння.
Там, де колись твої дитячі петлі в’язав
Припливів стрій, проходить
Юний руйнівник,
Хитають тихо леза ножиць змащених,
Зрізають русла твоїх джерел,
І падають покоси мокрі вниз.
Твоїх припливів відлік непомітно
На дні кохання в травах обірвався;
Кохання трави висохли;
Снують там круг твого каміння
Дитячі тіні, які про свої втрати
Виплакують дельфіновому морю.
Сухі, як склеп, твої оманливі повіки
Не зімкнуться, доки чарують потоки
Розуму на небі і землі;
Повинні бути тут корали на твоєму дні,
Повинні бути тут в твоїх припливах змії,
Доки всі боги моря не помруть.
18/03/1934 рр.
Про цей вірш у січневому листі за 1934 рік Томас Ділан пише: «Я хочу забути все, що написав раніше, і почати з початку з новим відчуттям чуда, без моєї колишньої похмурості, позбавитися ускладненості, вона хвороблива».
Море завжди поряд з Томасом Діланом. Воно символ життя, смерті, часу. Воно задає стиль і музичний ритм незвичайної романтичної образності. Сюрреалістичний образ вмираючого і воскрешаючого моря - це образ кохання? Море надто потужне, щоб дозволити смерті себе вбити. Все неоднозначно…Thomas Dylan WHERE ONCE THE WATERS OF YOUR FACE
Where once the waters of your face
Spun to my screws, your dry ghost blows,
The dead turns up its eye;
Where once the mermen through your ice
Pushed up their hair, the dry wind steers
Through salt and root and roe.
Where once your green knots sank their splice
Into the tided cord, there goes
The green unraveller,
His scissors oiled, his knife hung loose
To cut the channels at their source
And lay the wet fruits low.
Invisible, your clocking tides
Break on the lovebeds of the weeds;
The weed of love’s left dry;
There round about your stones the shades
Of children go who, from their voids,
Cry to the dolphined sea.
Dry as a tomb, your coloured lids
Shall not be latched while magic glides
Sage on the earth and sky;
There shall be corals in your beds,
There shall be serpents in your tides,
Till all our sea-faiths die.
