Де породжують страх сни,
Де здається життя є,
Щось примарилось знов мені,
Але бачилось знов не те.
І сказати не можу я, -
Не повернеться мій язик.
І травлю я себе тепер, -
Організм мій мабуть звик.
…Там відірвана голова, -
Задля цілі хорошої.
Синя, мертва вона була,
В простирадло замотана.
Та із тілом живим її,
Ми ховати пішли в ліс.
Таємничі круги знайшли.
І не було в очах сліз.
Серед темних гнучких дерев,
Рили яму для голови…
Схаменулася та лежу, -
Все примарилось уві сні.
І сказати не можу я, -
Не повернеться мій язик.
І травлю я себе тепер, -
Організм мій мабуть звик.
8.08.2008