моя люба Ненсі!
у тебе своє життя, наповнене відбитими друзями, що мають терміни і залежності. ти й сама такий друг.
у мене своє. як ти казала — скушне.
життя продовжується і треба рухатися далі.
я ніколи не приїду до Вайомінгу, а якщо приїду, ти про це не дізнаєшся.
ми чужі люди.
просто інтернет-персонажі якісь, які живуть у паралельних матрицях.
і як мені зараз не було важко, мені буде легше не думати про тебе.
якби я міг, я б стер пам'ять і ніколи б не написав тобі холодного 9 листопада увечері.
ну а тобі, звичайно ж, похуй.
як завжди.
