Я сиджу й дивлюся на всі скорботи світу, і на
страждання й приниження,
Я чую як захлинаються сльозами молоді люди від жалю
до себе, розкаюючись у вдіяному,
Я бачу матерів, якими нехтують їхні діти, вмираючих,
забутих, виснажених, зневірених,
Я бачу жінок, зраджених чоловіками, я бачу зрадливого спокусника
юних дівчат,
Я помічаю, як намагаються приховати болючі ревнощі і нерозділене кохання,
я бачу ці неприглядні земні картини,
Я бачу, як розгортається битва, пошесть, тиранія, я бачу страждаючих
і ув'язнених,
Я слідкую за голодаючими в морі, я слідкую, як моряки кидають жереб,
кого треба вбити, щоб врятувати життя інших,
Я спостерігаю ганьбу і занепад втрачаючих гідність людей
серед робітників, бідноти, негрів і подібних їм,
На все це – підлість і нескінченні страждання я сиджу й дивлюся,
бачу, чую і мовчу.
Walt Whitman I SIT AND LOOK OUT
I sit and look out upon all the sorrows of the world, and upon all
oppression and shame,
I hear secret convulsive sobs from young men at anguish with
themselves, remorseful after deeds done,
I see in low life the mother misused by her children, dying,
neglected, gaunt, desperate,
I see the wife misused by her husband, I see the treacherous seducer
of young women,
I mark the ranklings of jealousy and unrequited love attempted to be
hid, I see these sights on the earth,
I see the workings of battle, pestilence, tyranny, I see martyrs and
prisoners,
I observe a famine at sea, I observe the sailors casting lots who
shall be kill'd to preserve the lives of the rest,
I observe the slights and degradations cast by arrogant persons upon
laborers, the poor, and upon negroes, and the like;
All these--all the meanness and agony without end I sitting look out upon,
See, hear, and am silent.
ID:
955330
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.08.2022 00:47:16
© дата внесення змiн: 04.08.2022 08:13:47
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цей вірш можна прочитати від імені людини, яка бачить страждання світу, але малодушно мовчить. А можна припустити, що це монолог Творця (всемогутній, але поважає свободу нашої волі). Або це монолог всесильного Творця у серці слабкої людини. Передана ця багатозмістовність.
