Мандруючи як птах, байдуже споглядати
Пустелю, де в піску втонули кам'яні боги,
Як океан в невиннім сні голубить береги;
Втікать від часу, починати все спочатку.
Селитися як птах, незмінно проявляти
Ознаки вірності у збуренім потоці
Схвильованих світил і осені: в затоці
Вгорі над пінистими хвилями ширяти.
Ось так би й нам. Жаль, птах всліпу летить по світу,
Йому призначення не явить зримо виду:
Його вага на гладі вод не лишить сліду,
З його гнізда невдовзі кошик зробить вітер.
Мандрівники, ми - полотно доріг, які пройшли;
Як пір'я на потоці часу, осідаєм ми.
CECIL DAY-LEWIS O DREAMS, O DESTINATIONS. IX
To travel like a bird, lightly to view
Deserts where stone gods founder in the sand,
Ocean embraced in a white sleep with land;
To escape time, always to start anew.
To settle like a bird, make one devoted
Gesture of permanence upon the spray
Of shaken stars and autumns: in a bay
Beyond the crestfallen surges to have floated.
Each is our wish. Alas, the bird flies blind,
Hooded by a dark sense of destination:
Her weight on the glass calm leaves no impression,
Her home is soon a basketful of wind.
Travellers, we are fabric of the road we go;
We settle, but like feathers on time's flow.