Сі́ренька киця клубочком згорнулася,
Вітер на вулиці й дощ.
Кішечці власна оселя наснилася
Й власний у мисочці борщ.
Лагідні руки, турботливі , люблячі,
Вушка погладжують їй,
Лапоньки втомлені, впалії боченьки...
"Нумо до столу, хутчій!"
Кішечка стомлена ледь опритомніла,
Оченьки ледь підняла.
Ледь озирнулася... Ні, все наснилося...
Знову в калюжі лягла.
Мрії не справдились, зрадили, щезнули,
Наче в каміні вогонь.
Тепле колишнє життя пригадалося,
Лагідність теплих долонь.
Як господиня колишня турботлива
Душу свою віддала.
В небо полинула, дітям зоставила
Кішку й оселю свою.
Кішку на згадку про матір старенькую,
Символ любові до них.
Зрадили матір, й твариноньку бідную -
Жодний не взяв з їх усіх!
Хатоньку про́дали, кицьку погладили,
Винесли геть на пустир.
Корма насипали, воду поставили.
"Хтось, може, візьме собі..."
Миска з водою стоїть недоторкана,
Миску дощем залива.
Корм вже розкис, бо не їсться манюнечці,
Тільце в воді й голова.
Раптом - молоденькі ручки дитиноньки.
Кицю з калюжі здійма
Рочків семи невисока дівчинонька,
Ніжно її пригорта.
"Мамо, дивись, яка гарна кицюнечка!
Нам же потрібна така!
Ми назвемо тебе, кицю, Мурчунею.
Купим тобі ліжачка".
Сіра кицюня клубочком згорнулася,
Вітер на вулиці й дощ.
Спить, посміхається, лапками дригає,
Сниться їй, певне що, борщ.
____________________
Люди! Не жалійте для тваринок каші чи борщу! Допоможіть їм вижити! Беріть їх додому. Дайте їм другий шанс на життя!