Збирає себе з літер, як з попелу, що кружляє вихором перед широко розпахнутими очима нової людини – названої, легкої. З літер, як з атомів, що шукають своє місце у природному ланцюзі, що блукають відштовхнуті та притягнуті. Збирає себе щоразу по-новому, як фігуру з деталей півмісячних, та не рівних. Збирає так, як лягає на душу, на вітер і на язик.
І простягає, наче змією, – іменем обвиту руку, наче спіраллю з намагнічених намистин, неогранених і неосяяних. З літер, що стрягнуть в роті, як пальці в теплому замісі хліба.
Тамара! – Гронами чорної горобини обривається й котиться вздовж білої шкіри руки, а те, що вціліло, провисає браслетами на зап'ястку під власною ваготою.
Та-ма-ра, – збирає інша людина в жменю і хапається за кисть, наче за розгойдану гілку, а тоді відпускає раптово, бо обриваєтья решта ягід.
Тамара... – куштує інша людина назбиране і воно видається гірким.
Для наступної людини доведеться вирощувати нове ім'я, а це вже докрапує соком під ноги із завмерлих у вітанні й так і облишених кінчиків пальців.
28.08.2021Тамара – з давньоєв. "фінікова пальма", символізує плодовитість, щедрість богів
Картина Фабіана Переса
гарнезно,настроєво,трепетно
