Двісті мілісекунд до видиху,
Нижні баси, "Єлоу субмарин",
Заглушені звуки вибуху...
Поле, ніч, ти один...
Потім зірки, сигарета і Р.Е.М.,
Потім вибухи, знов, десь справа,
Потім фляга з розбавленим віскарем,
Це не алкоголізм - це спрага...
Двісті мілісекунд до світла,
Приблизно хвилина до нової смерті,
Перед тим, як вмерти, вона розквітла,
Десь наприкінці другої чверті...
А потім "Блек дог" і приходи від "Градів",
Сісти на землю і знов закурити...
Потім довіку боятись парадів,
Потім, якщо далі жити...
Двісті мілісекунд до страху,
Приблизно стільки ж до паніки,
Згадувати Жадана, щоб не з'їхати дахом,
Не згадати, згадати сцену з "Титаніку"...
Повертатись до міста, йти дуже тихо,
Чути крики і стони людей,
Бачити трупи, бачити все те лихо,
Що прийшло серед ночі, дітей...
Двісті мілісекунд до ранку,
Холодно, темно, "Поллі",
Хотілось би кави й курити на ганку
І трішечки іншої долі...
Двісті мілісекунд до сонця,
До рельсів і давки в вагоні,
До несмачного чаю, віконця,
Шторки і урн на пероні...
ID:
952607
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 07.07.2022 20:49:36
© дата внесення змiн: 07.07.2022 20:49:36
автор: Аарон Краст
Вкажіть причину вашої скарги
|
