Я колись добряче спав -
в снах людина молодіє –
як я пристрасно кохав,
вас, жінки, жінки зрадливі.
Незвичайні, особливі,
були досить не дешеві
ті, що в пудрі, а не в пилу.
Я ходив до них в борделі.
Кожний стрічний мене знав.
Я любив вдягати стильне,
похітливість, то є жаль.
Чоловік від неї гине.
Ті жінки були прекрасні.
Щось до них, крім тіла, вЕло.
Люди часом можуть впасти.
Я ходив до них в борделі.
Більше б знав, дружину б взяв.
І мені було б не бридко.
Бо мораль – ніщо, обман.
Остигає пристрасть швидко.
Є загадкою людина,
прикро, ви не знали Бели,
інші теж були звабливі.
Я ходив до них в борделі.
Послання:
Кожна квітка з часом в'яне.
До жінок шляхи веселі.
Здогадатися нескладно...
Я ходив до них в борделі.
Vítězslav Nezval BALADA ČTYŘICÁTÁ DEVÁTÁ O NEVĚSTKÁCH
Dokud jsem ještě dobře spal
- ach, spánkem člověk omládne -
jak strašně jsem vás miloval,
vy ženy, ženy proradné.
Zvlášť ty, jež byly nápadné,
jež měly pudr místo pelu.
Ač bylo to dost nákladné,
chodíval jsem k nim do bordelu.
Mě skoro každý pasák znal.
Šaty jsem míval bezvadné.
Smyslnost, ta je jako žal.
Člověk jim lehko propadne.
Ty ženy byly záhadné.
Měly vždy něco navíc k tělu.
Jak člověk časem upadne!
Chodíval jsem k nim do bordelu.
Snad bych si leckterou byl vzal.
Skrupule nemám pražádné.
Mravný též nejsem. To bych lhal.
Žel, vášeň rychle ochladne.
Člověka leccos napadne,
škoda, že neznali jste Bělu.
Též jiné byly půvabné.
Chodíval jsem k nim do bordelu.
Poslání:
Každý květ časem uvadne.
I hezké ženy tropí melu.
Kde, to se lehko uhádne…
Chodíval jsem k nim do bordelu.