Я взяв повістку з рук райвоєнкома,
У торбу склав набір своїх речей,
І вирушив на захист свого дому
Від злих, чужих, непроханих гостей.
Забулись швидко мирні літні будні.
Вони змінились звістками смертей.
Міста та села стали вмить безлюдні.
Війна безжально нищила людей.
Мене навчили ремеслу радистів-
Cкладати слово з крапок і тире.
Розподілили в полк артилеристів.
(Там вперше я потрапив в лазарет)
Наш ворог був за бруствером окопу.
Себе стіною доту прикривав.
Я бачив його в лінзу перископу
Й вогонь наших гармат коригував.
В атаку безупинно йшла піхота.
Ішла з наказом двісті двадцять сім.
Їх ззаду прикривали “заградроти”,
В яких по кулі вистачить усім.
Два роки ми стояли на болоті.
То йшли вперед, а то вертались знов.
Зимою в стужі, літом у спекоті,
Для перемог згартовували кров.
Нарешті наша сила взяла гору
Над силою нацистських ворогів.
Ми висушили наш підмоклий порох.
Ми накували знову з рал мечів.
Ціну звитяги ми не рахували,
І не один десантний батальйон
Пішов у ніч, де танки не мовчали,
Боронячи укріплений район.
Багато нас не вийшло з того бою,
Як і з такої ж тисячі боїв.
Вже ті окопи поросли травою,
Та затяглись рубці від ран та швів.
Героями війни цей мир здобутий.
Наш дух від їхніх подвигів зміцнів.
Ніхто не буде з тих бійців забутий,
Ніщо не зникне з пам’яті тих днів.
2017 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
