певно, добре, шо Курт помер молодим
і ніхто не чекає від нього води
і ніхто не ганьбить за невдалий альбом
бо відсутні провали в Кобейна або
може просто тому, що закрив «27» –
клуб, що вірив у смерть, як у пісню часів
(той, що й Емі пізніше запрошував йти –
потім з Хендріксом разом волали хіти
там тусня у них, друже, – й не снилося нам:
рай безвиході, музики, болю й вина)
та насправді не кльово, шо Курта нема
ще до того як бог мене з лона виймав
він помер. й гедонізм поколінням лишив.
я б хотіла концерт для кобейно-меншин
я б хотіла кричати, що вік твій – пролог
важко, Курте, тобі ж бо в цім світі було
білим маревом щастя на грифі тримав
бо ціна легендарності – just Nevermind
