За перекладом з китайської Артура Вейлі
Відчувати як всі не вдавалось мені молодому.
Там, де пагорби й гори, знаходив розраду.
Необачно потрапив я в пастку відому,
А отямився - вже тридцять років позаду.
Птаха з клітки покличуть дерева на волю,
Мріє риба в басейні про простір річної води.
Край Південного Муру трудитися б в полі,
Жити просто, вернути свій сад і наділ.
Щоб під самий поріг підбиралися персики й сливи,
Щоб у домі було вісім-дев’ять маленьких кімнат.
Сосни й верби давали щоб тінь, спочивати під ними,
Тільки це. Я для щастя не прагну високих посад.
За туманом, за обрієм дальнє село своє бачу.
Хмарки диму пливуть завитками у небо і тонуть.
Десь на звивистій вуличці чується гавкіт собачий.
На верхівці шовковиці пересварились ворони.
В домі двері закриті, скрізь затишно й чисто.
Тільки тиша і простір безлюдного дому.
Був я довго в неволі, в неволі у клітці,
Зараз вирватись можу нарешті з полону.
by Tao Yuanming, translated by Arthur Waley RETURNING TO LIVE IN THE COUNTRY
Young, I was always free of common feeling.
It was in my nature to love the hills and mountains.
Mindlessly I was caught in the dust-filled trap.
Waking up, thirty years had gone.
The caged bird wants the old trees and air.
Fish in their pool miss the ancient stream.
I plough the earth at the edge of South Moor.
Keeping life simple, return to my plot and garden.
My place is hardly more than a few fields.
My house has eight or nine small rooms.
Elm-trees and Willows shade the back.
Plum-trees and Peach-trees reach the door.
Misted, misted the distant village.
Drifting, the soft swirls of smoke.
Somewhere a dog barks deep in the winding lanes.
A cockerel crows from the top of the mulberry tree.
No heat and dust behind my closed doors.
My bare rooms are filled with space and silence.
Too long a prisoner, captive in a cage,
Now I can get back again to Nature
Тао Юанмін - гарний поет. І переклад українською теж хороший
П.С. От лихо! То я одиницю поставила... хотіла поставити 5, випадково не туди натиснула... простіть великодушно!
Не зважайте, хіба якась оцінка здатна зупинити чи простимулювати кипіння в людській душі. Це особливо стосується потреби робити зі слів музику, якої б химерної форми не набував цей процес.
У мене теж іноді 5 змітається одиницею,але я постійно насторожі. Воюю зі своїм ноутом. Так не вистачає слухняного й рідного стаціонарного компа.
хотіла поставити 5, випадково не туди натиснула... простіть великодушно! 
Не зважайте, хіба якась оцінка здатна зупинити чи простимулювати кипіння в людській душі. Це особливо стосується потреби робити зі слів музику, якої б химерної форми не набував цей процес.
