Ubi depuit orbis...
Де замкнувся круг
1
За другим боєм третій, переможно
Піднявши руку, крикнув гладіатор:
„Не в цьому ваша сила, і до того ж
Це мудрістю не можна називати...
Для мене сам Юпітер (1) не страшний,
Мінерва (2) посміється над собою:
Вам - двічі по сто тисяч глядачів -
Щодня потрібні наші сльози з кров’ю...
Для вас звичайні сумніви й тремтіння,
Де устремління душ і сила ваша?...
Для вас ми – лише з книги долі тіні,
І заклик наш - неначе камінь з пращі.
Для вас звичайні сумніви й тремтіння,
Пітьма – усі прозріння ваші кращі!
2
За другим боєм третій, переможно
Піднявши руку, крикнув гладіатор:
„Любові тут немає, і до того ж
Це дружбою не можна називати...
Кастор і Полукс, друзі стародавні,
В обіймах свою вірність проклинають,
Венера має кучері духмяні,
До них рум’яна з потом прилипають...
- Розсілося каміння в крузі з каменю,
Аж виросли на ньому мох і шерсть:
І душам вашим – наших душ страждання,
Для ваших тіл – тіла нам рвуть начверть;
- Розсілося каміння в крузі з каменю,
Усе його життя зоветься: смерть!”
1857 р.
(1)Юпі́тер — бог неба з його атмосферними явищами — дощем, громом та блискавкою, творець достатку, врожайності, перемоги, зцілення; охоронець порядку, вірності, чистоти; верховний цар богів і людей.
(2) Мінерва — римська богиня мудрості, покровителька письменства, мистецтва й ремесла, пізніше ототожнена з Афіною.
Cyprian Kamil Norwid Spartakus
Ubi depuit orbis...
1
Za drugą, trzecią skonów metą
Gladiator rękę podniósł swą,
"To - nie to, krzycząc, SIŁA, nie to,
To nie to MĄDROŚĆ, co dziś zwą...
Sam Jowisz mi nie groźny więcej,
Minerwa sama z siebie drwi:
Wam - widzów dwakroć sto tysięcy -
Co dzień już trzeba łez i krwi...
Przyszliście drząc i wątpiąc razem,
Gdzie dusza wietrzyć i gdzie moc?...
A my wam - księgą i obrazem,
A głos nasz ku wam - pocisk z proc.
- Przyszliście drząc i wątpiąc razem,
Cała już światłość wasza - NOC!"
2
Za drugą, trzecią skonów metą
Gladiator rękę podniósł swą:
"To - nie to, krzycząc, MIŁOŚĆ, nie to,
To nie to PRZYJAŹŃ, co dziś zwą...
Z Kastorem Polluks, druhy dawne,
W całusach sobie wierność klną;
A Wenus włosy ma przyprawne,
Rumieńce z potem w maść jej lgną...
- Siedliście, głazy, w głazów kole
Aż mchu porośnie na was sierć:
I duszą waszą - nasze-bole,
I ciałem waszym - naszych-ćwierć;
- Siedliście, głazy, w głazów kole,
Całe już życie wasze: śmierć!"
Pisałem 1857
ID:
948052
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.05.2022 00:20:04
© дата внесення змiн: 20.08.2022 07:39:29
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
