Зібрання цикад на рівнині.
- Що скажеш, Марку Аврелій,
старим мудрецям долин?
- Безкрилі твої ідеї!
Води річки хлюпочуть тихо.
- О Сократе! Що бачиш ти
в плину вод до гіркої смерті?
- Безкрила й сумна твоя віра!
Осипається в грязь троянда.
- О ласкавий Хуане де Діос!
Що ти бачиш в пелюстках славних?
- Хлопчику, це твоє серце!
Марк Аврелій Антонін (Рим, 26/04/121 - Віндобона (Відень), 17/03/180) - римський імператор зі 161 року, філософ-стоїк. Залишив філософські записи - 12 книг з загальною назвою "До себе самого". Людина - частина світового порядку, існування якої на має ніякої вищої мети. Як розкладається тіло людини, так руйнується її душа і розвіюється розум. Вірив, що боги облаштовують буття у найкращий спосіб.
Сократ (Афіни, 469 до н.е. - Афіни, 399 до н.е.) - філософ-софіст, погляди якого дійшли до нас у переказах його учнів Платона і Ксенофонта. Переймався ідеєю приведення до влади фахівців. Для цього ходив вулицями Афін і займався етичною просвітою громадян. Був звинувачений в невірі у визнаних державою богів і розбещенні молоді. «Я той, кого бог дав вам, аби ви стали кращими. Якщо ви мене стратите, то другого разу такого благодіяння годі й чекати». Вибір між смертю і вигнанням зробив на користь смерті.
Сан-Хуан де Діос (Монтемайор, Кастилія, 08/03/1495 р. - Гранада, 08/03/1550 р.) - засновник ордену госпітальєрів Сан Хуана де Діоса. Восени 1539 року він за власні кошти і на пожертви орендує в Гранаді на вулиці Лусень будинок, в якому створює першу лікарню для бідних, пізніше ще одну лікарню на вулиці Куеста де Гомерес. Його учень і послідовник Антон Мартін створює таку ж лікарню в Мадриді. Його смерть, як і життя, підпорядкована служінню іншим людям. 8 березня 1550 року Хуан де Діос помер у Гранаді від пневмонії. Він кинувся в річку Хеніль рятувати молодого чоловіка, який під час повені збирав дрова і впав у воду.
Канонізований 16 жовтня 1690 року як святий, покровителя лікарень і хворих.
Мурільйо "Сан Хуан де Діос переносить хворого", госпіталь Каридад, Севілья
Federico Garcia Lorca Preguntas
Un pleno de cigarras tiene el campo.
¿Qué dices, Marco Aurelio,
de estas viejas filósofas del llano?
¡Pobre es tu pensamiento!
Corre el agua del río mansamente.
¡Oh Sócrates! ¿Qué ves
en el agua que va a la amarga muerte?
¡Pobre y triste es tu fe!
Se deshojan las rosas en el lodo.
¡Oh dulce Juan de Dios!
¿Qué ves en estos pétalos gloriosos?
¡Chico es tu corazón!