Весняний дощ закрапав,
Зливались краплі зі слізьми,..
Це щоб ніхто,
ніхто не бачив що я плакав,..
Таке буває інколи з людьми -
Заплаче хтось на самоті,
В розстані втративши надії,
В нічній заплаче німоті,
Плекаючи про світло мрію…
А дощ весняний крапав, крапав,..
Зливались краплі зі слізьми,..
Ні, я не плакав, вже ридав,
Бо не кровавої весни чекав…
На коло наверне природа -
Зіпнеться зелень на городах,
Тепло осяде в затишку дворів,
Сади обліпить рясно цвітом,
Поля устеляться розмаєм,..
Але ніхто, ніхто, ми знаєм,
Не верне дочок і синів,..
Не верне дітям їх батьків…
... я з горя плакав, плакав,
плакав, аби не здурів,..
А дощ все крапав, крапав,
Зливались краплі зі слізьми,..
Це щоб ніхто,
ніхто не бачив що я плакав,..
Таке буває інколи з людьми…
