|
Де москалі,земля не зна спокОю,
Де нарід пОганський, там розпач і печаль.
Це зрозуміло – в них душа в запої,
Та за вкраїнськими «москаликами» жаль.
Як можна продавати свою душу,
Попам «московським»,що в прислузі сатани,
Як можна в темноті ходити нині,
Коли за Батьківщину мруть сини?
Та скиньте вже з плечей «савєтські пута»,
Бо вже не знаю чи вкраїнці, ви, чи ні?
Діди і прадіди із вічності волають,
Їх кров пролита,щоб Народом звались ми.
Орда московська Україну розпинає,
А люд не може очі ще промити,
Бо фарисеї в рясах, закликають
Оцю орду,як ближнього,любити.
Покайтеся,що Богу не служили,
Покайтеся служителі «Кіріла» ,
Покайтеся, обманутим у вірі,
Що посміховисько сліпе з людей зробили.
«рассєя» із народження, ніколи,
Ніколи,чуєте, Христа не мали в серці,
З віків далеких,повсякчас ,лиш морок
У їхніх стухлих душах мертвих.
І храми Божі у руках лукавих,
Служили для покори і для рабства,
А ви,вкраїнці,вірою плекали
Той «рускій мір», що і до вас добрався.
Це не образа,тут і докору не має,
Людині є властиво помилятись,
Але якщо болить за рідним краєм,
То треба каятись і разом об’єднатись.
Ми ж українці, а не «расєяні»,
І в кожного тече свобода в жилах,
Найголовніше, що ми справжні християни,
Тож Господу служити будем з Миром!
20.03.2022
ID:
943959
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Політичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Патріотична лірика
дата надходження: 03.04.2022 21:25:53
© дата внесення змiн: 03.04.2022 21:25:53
автор: леся квіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
