Коли усе це закінчиться,
Ми спокійно вип'ємо каву.
А може не каву, але вип'ємо все до грама...
Коли все закінчиться відкриємо навстіж вікна,
Вдихнем повні груди, відчуєм - країна вільна!
Коли все скінчиться я хочу когось обіймати,
А їх, тих людей, виявляється так багато!
Одне лиш зробила війна "благодійне" добро,
Маски відкрила, показала хто з нас є хто.
Коли все скінчиться
Затихне нарешті сирена.
Буде перемога, бо її так для кожного треба!
І рани затягнуться врешті, дуже болючі.
Болітимуть довше поранені, втрачені душі.
Коли все закінчиться буде менше горя,
Вночі не ракети, а будуть падати зорі.
Земля проросте тремтливим і ніжним знаком.
Де пролилася кров там ростимуть мальви і маки.
Коли все мине, я просто ляжу в траву,
Відчую землю, і те, що нарешті живу.
Коли все мине, знов на кухні затишно стане,
І складатиму мрії, грандіозні задумані плани.
Тихо кава кипітиме наче душа у двобої,
Ковток ніби спогад, забарвлений він гіркотою.
Тетяна Шкурак
Світлина взята з інтернету.
