ПрошУ, не здавайся, бо права не маєш , ти чуєш?
Дарма, що гроза й в обличчя шалені вітри.
Дарма, що сьогодні ти в іншій країні ночуєш,
Та ти незалежна, ти чуєш, вставай та іди!
Це боляче, мабуть, лишити всіх друзів, домівку,
Весняний свій сад, онуків і рідне село.
Купуєш квиток ( хотілось би, звісно, путівку)
І мчиш за кордон. Махаєш , як птаха крилом.
Неволі нема. Неволю ж давно відмінили.
Та є в тебе пан. І пані все в'ється, як вуж.
А владі байдУже. Вкраїну уже поділили.
Набили кишені й з країни цієї чимдуж.
А ти не здавайся, бо права не маєш, ти чуєш!
Бо в тебе онуки і діти зростають отут.
Дай бог, це востаннє ти в іншій країні ночуєш.
Тебе зачекавсь до рідного дому маршрут.
І прийде той час - Вкраїна підніметься браво.
Якщо й за кордон - то тільки у теплі краї.
Бо буде опора - та сильна щаслива держава,
Де неба блакить торкають зелені гаї.