Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Вакуленко: ПРО МОЄ СЕЛО (песимістично-реалістичне) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Вакуленко відповів на коментар Любов Іванова, 19.11.2022 - 15:03
Ти знаєш, Любо, сьогодні я готова з усім цим миритись. Але гірко розуміти, що вже не буде навіть так, як було колись. Село вщент зруйноване, всіяне глибокими ранами від снарядів і ракет. З мого села можна писати картини апокаліпсису. На жаль ми тоді не розуміли як добре ми жили в поравнянні з сьгоденням.
Любов Вакуленко відповів на коментар Іван Мотрюк, 21.02.2022 - 17:06
Кожен говорить про те, що бачить. Я впевнена, шо у вашому селі не все так погано і рада за вас. Та у нас на сході картина зовсім інша нажаль. Але приємно, що вірш сподобався.
Катерина Собова, 02.02.2022 - 13:58
Села у нас приречені на вимирання: закрили пошти, ФАПи, аптеки, щоб обробляти земельну ділянку, треба мати здоров"я, а в 70-річних і старших його вже, на жаль, нема.Скільки в нас сіл зникло з лиця землі! Трагічна доля килишніх квітучих сіл...
Любов Вакуленко відповів на коментар Катерина Собова, 02.02.2022 - 14:43
Нажаль, так, Катю. Навесні стає страшно, коли дивишся на свій город. Та очі бояться а руки діло роблять. Та все марно. То жук з"їсть, то тля, то гниль то ще якийсь шкідник.
яся, 02.02.2022 - 13:42
І де ж той газда подівався? Хто ж такого сподівався?Пустіють села, пустіє душа, завжди мало гроша.хай село живе і віра росте. Не полишить нас Господь. Ми полишаємо Його. Любов Вакуленко відповів на коментар яся, 02.02.2022 - 14:36
Дякую, Ясю. Найстрашніше те, що в людей пустіє душа...
Володимир Кепич, 02.02.2022 - 13:25
в селі жити надто важко...я знаю це не по слухах але там ніхто нічого не хоче робити лінуються садити зелень бульбу цибулю часник огірки чи помідори... все хочуть купити в супермаркетах а на запущених городах щодня дзижчать електричні чи бензинові косилки... респект Любов Вакуленко відповів на коментар Володимир Кепич, 02.02.2022 - 14:30
В моєму селі лінується тільки молодь. Вони хочуть отримати все і нічого не робити, це дійсно так і є. Але моє покоління наполегливо і з останніх сил щороку обробляє землю, та все марно. Земля вже нічого не хоче родити. В селі немає води. На запоріжжі дощів влітку майже немає. Дров для опалення немає, бо повирубували вже майже всі лісопосадки. Пенсіонери живуть в хаті, де взимку +10 більше не буває. А керівництво села побудували фонтан в центрі та й відмили собі грошенята, придбали дорогі автомобілі. Люди вмирають по декілька чоловік в день - і старі і молоді теж. Серце стискається від того, що бачу навкруги.
|
|
|