Серед сотень очей я зустріла твої,
Серед тисяч усмішок - найкращу.
І співають в садах свій етюд солов'ї,
Зустрічають весну, та не нашу.
Заспівали про щастя, про яблуні цвіт,
Про чиєсь дивовижне кохання.
І про те, як колись, через тисячу літ
Ти згадаєш мене без вагання.
Пригадаєш рядки, що тривожили кров,
І розмови такі безтурботні.
І той погляд, що спалював знову і знов,
Та про мрії, мов ріки глибокі.
Пригадаєш як сон був солодший за мед,
Лише там ми могли бути разом.
І ми знали удвох кожен крок наперед,
Без докорів, чи болі й образи.
Час летить стрімголов, ніч малює зірки,
Десь блука твоє щире кохання.
Ти зустрінеш його, та колись,крізь роки,
Все ж згадаєш мене без вагання.