Життя - це вічна метушня,
І день на день не схожий.
Та вранці все ж чекаєм дня,
Щоб він в нас був погожим.
Щоб біганина в день такий,
Зморилася й затихла.
Хай буде він для нас легкий,
Проблеми всі, щоб зникли.
Вмоститись зручно край вікна,
І поруч кіт зі мною,
І разом з ним чекать тепла,
І марити весною.
А поки сніг, мороз, зима,
Не падать треба духом.
Приймать це треба жартома,
Пройде хай відчайдуха.
Коли ж все буде навпаки,
І будуть дні на цей не схожі,
Прийму я теж їх залюбки,
Бо сумувати все ж не гоже.
Думки лиш тільки про весну,
Гарячий чай із медом.
Забуду зиму навісну,
Укрившись теплим пледом...
Прекрасна лірика! Чудовий день зимовий і котих на руках...
То ніби день святковий,зоринки у очах...
Ну,а весна, Надійко, уже не за горами...
Тож ще помрієм трішки білосніжними вечорами!