|
НЕРЕАЛЬНЫЕ РАБОТЫ ИЗ СТЕКЛА ЛЕОПОЛЬДА И РУДОЛЬФА БЛАШЕК
За несколько тысячелетий своего развития стеклоделие открыло миру немало художников, творчество которых не только получило признание при жизни мастера, но и продолжает восхищать и по сей день. Однако есть среди этих имен и те, чьи работы лежат вне рамок и определений. Это творческий тандем отца и сына — Леопольда и Рудольфа Блашек, наследие которых исчисляется более чем 4500 экспонатов флоры и фауны и признано уникальным симбиозом искусства и науки.
Подавляющее большинство созданных работ хранится в крупнейших мировых музеях (Дрезденский Музей Естественной Истории, Лондонский Музей Естествознания, Дублинский Музей естествознания, Корнингский Музей Стекла, Бостонский Музей Науки, Ботанический Музей Гарвардского Университета и др.) и лишь малая часть — в частных коллекциях.
Экспозиция работ в Гарварде
Назвать точную цифру реплик цветов, растений и представителей морского мира, воплощенных в стекле Леопольдом и Рудольфом Блашками, не представляется возможным. К большому сожалению научной общественности, отдельных ценителей их творчества и любителей стеклоделия, ряд произведений (а их работы, без сомнения, относятся к произведениям искусства) был утрачен в ходе II мировой войны при бомбардировках Дрездена, в котором и находилась знаменитая мастерская семейства Блашка. Однако обо всем по порядку…
По стопам своих предков
Леопольд Блашка родился 27 мая 1822 года. Сама судьба предопределила его будущую профессию, потому что появиться на свет в семье стеклодувов с более чем 300-летней историей означало с самых первых шагов познавать этот мир сквозь призму стекла. Сам Леопольд в своих мемуарах не раз отмечал, что не стать стекольных дел мастером с такими предками было бы величайшим недоразумением и ошибкой, а традиции семейства - основа основ его мастерства: «Вы спрашиваете меня, в чем мой секрет? Нет никакого секрета. Но могло ли сложиться иначе, если у моего прадедушки, посвятившего стеклу всю свою жизнь, родился сын, целиком и полностью разделявший стремления отца? А потом и у деда родился сын, для которого стекло стало источником страсти и вдохновения. И, наконец, у него тоже родился сын, под чутким руководством отца и деда познававший это удивительное ремесло. Мне просто несказанно повезло».
Семейство Блашек в саду
Имя семьи Блашка — искусных ювелиров и стеклодувов — было известно далеко за пределами родного города. Более полутора веков семейство Блашка занималось изготовлением декоративного стекла в одном из крупнейших европейских центров стеклоделия - Венеции. Со временем они перебрались в не менее уважаемые в среде стекольных дел мастеров земли - в Северную Богемию. Дед Леопольда Блашки считался самым искусным мастером этого региона, но его внуку суждено было еще большее — перевернуть представления о возможностях стекла в изобразительном искусстве.
Примерно так выглядел набор инмтрументов для обработки стекла в те годы)
Интерес Леопольда к обработке стекла, металла и ювелирных камней был заметен с раннего детства, и родители приняли решение не ограничивать мальчика и дать ему возможность осваивать сразу кузнечное, ювелирное дело и таинства профессии стеклодува. Впоследствии Леопольд присоединился к семейному бизнесу и долгое время занимался изготовлением украшений из стекла и стеклянных глаз для таксидермистов. Благодаря разработанной мастером особой технике, которой Леопольд Блашка дал название «glass-spinning», его работы отличались особой реалистичностью и проработкой малейших деталей.
В плену искусства и естественной истории
Пытливый ум Леопольда постоянно находился в поиске новых возможностей для творческого развития, создания новых форм, цветовых решений, композиций. Немало способствовало этому стремление к абсолютному воплощению в стекле созданного природой — от самого изящного цветка до самых диковинных и редких представителей флоры и фауны. Толчком к интересу мастера к естествознанию становится тотальное увлечение просвещенного европейского сообщества теорией эволюции органического мира Чарльза Дарвина. Леопольд Блашка с головой погружается в изучение учебных пособий по ботанике и зоологии.
За работой
В 1853 году по настоянию врачей Леопольд вынужден покинуть родные края и отправиться в морское путешествие, но и здесь он проводит время с пользой. По просьбе Блашки матросы регулярно вылавливали для него обитателей морских глубин, после препарирования которых мастер тщательно зарисовывал каждое из пойманных существ. Этот этап в дальнейшем при совместной работе Леопольда и его сына Рудольфа получит название «биологическое моделирование» и станет неотъемлемой составляющей творческого процесса. Многие из зарисовок Леопольда Блашки удалось сохранить. Они стали частью истории стеклоделия и доступны для изучения в Американском Музее Стекла (Корнинг, США).
По возвращении из путешествия Леопольд Блашка вместе с семьей переезжает в Дрезден, где открывает собственную мастерскую. Наряду с заказами на украшения он творит то, что будоражит его ум более всего, — совершенные копии представителей флоры и фауны, абсолютно не рассматривая эти реплики в качестве источника дохода.
Выставленные работы
Ирисы из стекла)
Экспериментальная деятельность Леопольда привлекла внимание французского аристократа и по совместительству страстного ботаника — герцога Камиля де Роана, поручившего Блашке создать копии 100 орхидей из его коллекции. В течение двух лет герцог устраивает выставки работ Леопольда Блашки в собственном дворце, где их и увидел профессор Людвиг Райхенбах, возглавлявший на тот момент Дрезденский музей естествознания.
Орхидея из стекла!
Профессор как никто другой понимал важность 3D моделей для изучения флоры и фауны и несовершенство применяемых на тот момент методов сохранения информации (гербарий, зарисовки, спиртование и др.). Пораженный реалистичностью воссозданных копий, Людвиг Райхенбах сделал мастеру заказ на морские анемоны. Как только работы Блашки появились в витринах Дрезденского музея, его имя мгновенно заинтересовало директоров музеев естествознания по всему миру, а также представителей соответствующих факультетов крупных университетов. С этого момента Леопольд более не испытывал недостатка в заказах.
С середины 1870-х годов, будучи еще совсем молодым юношей, Леопольду Блашке начинает ассистировать его сын. Рудольф Блашка родился в 1857 году, и к моменту начала работ в мастерской ему едва исполнилось 20 лет. Однако он уже демонстрировал не меньший, чем у отца, энтузиазм в области естествознания. Для расширения кругозора и возможности создания экземпляров растительного и водного мира, не встречающихся в Германии, Рудольф принялся за активное изучение флоры и фауны вод Северного, Балтийского, Средиземного морей, корпел над иллюстрациями английского натуралиста и популяризатора естествознания Филиппа Госсе и досконально исследовал энциклопедический труд «История морских и пресноводных животных и растений».
Некоторые работы Блашек на морскую тему:
Чем больше заказов на воссоздание в стекле обитателей морской пучины поступало Блашкам, тем очевиднее становилась необходимость усовершенствования мастерской. В конечном итоге отцом и сыном Блашка было принято беспрецедентное по тем временам для стекольных дел мастеров решение о создании в рамках мастерской специально оборудованного аквариума, где используемых в качестве экспонатов особей можно будет наблюдать в естественной среде.
Осьминог. Стекло.
К 1880 году Рудольф был полноправным партнером и правой рукой Леопольда Блашки. Их первым крупным совместным проектом стало изготовление 131 копии беспозвоночных для Музея Естественной Истории в Бостоне. Морская тематика практически безраздельно овладела Блашками. К 1888 году изданный американским агентом Леопольда Блашки Генри Уордом перечень работ включал более 700 моделей беспозвоночных и других обитателей морей и океанов, однако именно тот самый первый заказ из Бостона стал решающим для всей последующей жизни Леопольда и Рудольфа.
Экспонаты были замечены и высоко оценены профессором ботаники и директором Ботанического Музея Гарвардского Университета Линкольном Гудейлом. Как и Людвиг Райхенбах, профессор прекрасно осознавал возможности, которые открывает гиперреалистичное изображение в стекле природного мира. Гудейл был настолько вдохновлен идеей создания для Гарвардского Ботанического Музея собственной коллекции растений различных видов, что лично отправился в Дрезден на переговоры с Блашками.
Результатом стало заключение эксклюзивного контракта с Гарвардом сроком на 10 лет. Однако союз представителей научной общественности и искусства стеклоделия оказался настолько плодотворным, что это сотрудничество растянулось на целых 48 лет, в течение которых было создано более 4000 экземпляров растений, подавляющее большинство из них - в натуральную величину.
Некоторые ботаниеческие работы из стекла
Как и в случае с морской тематикой, для создания максимально точной копии растения Блашки готовы были на самые кардинальные меры. Некоторые виды можно было вырастить в условиях Дрездена, и Блашки отправили Гудейлу письмо с просьбой о предоставлении семян целого ряда растений, работу над которыми им предстояло провести. А для изучения особой экзотики, отсутствовавшей в Дрезденском Ботаническом Саду, в 1892 году в морское путешествие к берегам Соединенных Штатов Америки отправляется младший представитель семейства — Рудольф. Вернувшись из США, он предоставил отцу детальные чертежи и описания, которые и были взяты за основу.
Рудольф оправится в США и в 1895 году, однако это путешествие станет для него не таким радужным и насыщенным — не дождавшись возвращения сына, умирает Леопольд Блашка. Рудольф продолжит дело отца и будет сотрудничать с Гарвардом до 1938 года, выйдя на «пенсию» незадолго до своей смерти.
В отчетах Ботанического Музея Гарвардского Университета содержится упоминание о том, что спустя уже продолжительный период времени после смерти отца Рудольфом Блашкой для работы над заказами музея была разработана особая рецептура нескольких видов стекла и эмалей, используемых мастером в виде порошка для создания цветовых эффектов.
Фрагмент, стекло.
Коллекция работ Леопольда и Рудольфа Блашка и по сей день — явление экстраординарное. Уникальность его заключается не только в общем количестве экземпляров, точности передачи мельчайших деталей, цветовой гаммы и размеров, но и в том, что в стекле были воссозданы жизненные процессы — от опыления цветков путем переноса пыльцы до иллюстрации созревания и увядания плода и различных стадий грибковых заболеваний для плодовых деревьев.
Опыление цветка, стекло.
Тайна, покрытая пеплом
Леопольд и Рудольф Блашка не оставили после себя ни кровных продолжателей семейного дела, ни учеников. Достоверно известны лишь некоторые общие факты. Процесс всегда начинался с подробных зарисовок на бумаге, получивших название «биологическое моделирование». Затем следовало выдувание фрагментов будущего изделия из прозрачного или цветного стекла, которые в дальнейшем скреплялись с помощью клея, термической спайки или тонкой медной проволоки. Для создания отдельных эффектов мог быть использован воск, бумага, пигменты, стеклянная пыль.
Большая часть информации о технологии работы и огромное количество созданных Блашками произведений сгорели во время бомбардировок Дрездена в ходе II мировой войны в результате прямого попадания снаряда в мастерскую и пожара в Дрезденском королевском зоологическом музее, хранившем целую коллекцию творений «художников естествознания».
Тем не менее, огромное количество работ и плодотворное сотрудничество мастеров с целым рядом музеев и профильных факультетов ведущих университетов оставили возможность и современному зрителю ознакомиться с уникальными репликами Леопольда и Рудольфа Блашек. Количество экспонатов варьируется от музея к музею, а экспозиции могут носить временный или постоянный характер.
Постоянная экспозиция в Гарварде
Одним из событий, вызвавшем большой ажиотаж в научных кругах и среди поклонников стеклоделия, стала выставка, проходившая в Корнингском Музее Стекла (США) в период с мая 2016 по январь 2017 года. В отличие от большинства таких мероприятий, на выставке были представлены не только около 70 морских беспозвоночных, но и более трех дюжин редко выставляемых детальных зарисовок, сделанных рукой Леопольда Блашки, а также уцелевшие инструменты из Дрезденской мастерской.
Самым масштабным собранием работ Блашек и по сей день остается коллекция Гарвардского Ботанического Музея. В 2015-2016 годах экспозицию закрыли на реконструкцию, и посетителям была доступна лишь малая часть из созданных Леопольдом и Рудольфом Блашками экспонатов. С осени 2016 года музей работает в штатном режиме, а посетителям в полном объеме доступны сразу две экспозиции - застывший в стекле удивительный растительный мир и морские беспозвоночные.
Я не зря после каждой фотографии уточнял, что материал Стекло!
Глядя на эти работы возникает сомнение, что это все не настоящие цветы и животные :) Напоследок еще несколько фотографий стекольных работ, которые оставляют только один вопрос КАК они это делали! :)
Спасибо :) И вдохновения вам!
[url>https://www.livemaster.ru/topic/2263391
Перевела на украинский язык 23.01.20 10.30
НЕРЕАЛЬНІ РОБОТИ ЗІ СКЛА ЛЕОПОЛЬДА І РУДОЛЬФА БЛАШЕК
За кілька тисячоліть свого розвитку склоробство відкрило світові чимало художників, творчість яких не тільки отримала визнання за життя майстра, але і продовжує захоплювати і донині. Однак є серед цих імен і ті, чиї роботи лежать поза рамками і визначень. Це творчий тандем батька й сина Леопольда і Рудольфа Блашек, спадщина яких обчислюється більш ніж 4500 експонатів флори і фауни та визнано унікальним симбіозом мистецтва і науки.
Переважна більшість створених робіт зберігається в найбільших світових музеях (Дрезденський Музей Природної Історії, Лондонський Музей Природознавства, Дублінський Музей природознавства, Корнингский Музей Скла, Бостонський Музей Науки, Ботанічний Музей Гарвардського Університету та ін) і лише незначна частина — у приватних колекціях.
Експозиція робіт в Гарварді
Назвати точну цифру реплік квітів, рослин і представників морського світу, втілених у склі Леопольдом і Рудольфом Блашками, не представляється можливим. На превеликий жаль наукової громадськості, окремих поціновувачів їх творчості та любителів склоробства, ряд творів (а їх роботи, без сумніву, відносяться до творів мистецтва) був втрачений в ході ІІ світової війни під час бомбардування Дрездена, в якому знаходилася знаменита майстерня родини Блашка. Однак про все по порядку...
По стопах своїх предків
Леопольд Блашка народився 27 травня 1822 року. Сама доля визначила його майбутню професію, тому що з'явитися на світ у родині склодувів з більш ніж 300-річною історією означало з самих перших кроків пізнавати цей світ крізь призму скла. Сам Леопольд у своїх мемуарах не раз відзначав, що не стати скляних справ майстром з такими предками було б найбільшим непорозумінням і помилкою, а традиції родини - основа основ його майстерності: «Ви питаєте мене, в чому мій секрет? Немає ніякого секрету. Але чи могло скластися інакше, якщо у мого прадіда, який присвятив склу все своє життя, народився син, цілком і повністю поділяючи прагнення батька? А потім і у діда народився син, для якого скло стало джерелом пристрасті і натхнення. І, нарешті, у нього теж народився син, під чуйним керівництвом батька і діда познававший це дивне ремесло. Мені просто невимовно пощастило».
Сімейство Блашек в саду
Ім'я сім'ї Блашка — майстерних ювелірів і склодувів — було відоме далеко за межами рідного міста. Більше півтора століть сімейство Блашка займалося виготовленням декоративного скла в одному з найбільших європейських центрів склоробства - Венеції. З часом вони перебралися в не менш шановані в середовищі скляних справ майстрів землі - в Північну Богемію. Дід Леопольда Блашки вважався самим майстерним майстром цього регіону, але його онукові судилося ще більше — перевернути уявлення про можливості скла в образотворчому мистецтві.
Приблизно так виглядав набір інмтрументов для обробки скла в ті роки)
Інтерес Леопольда до обробки скла, металу і ювелірних каменів був помітний з раннього дитинства, і батьки прийняли рішення не обмежувати хлопчика і дати йому можливість освоювати відразу ковальство, ювелірна справа і таїнства професії склодува. Згодом Леопольд приєднався до сімейного бізнесу і довгий час займався виготовленням прикрас зі скла та скляних очей для таксидермістів. Завдяки розробленій майстром особливій техніці, якої Леопольд Блашка дав назву «glass-spinning», його роботи відрізнялися особливою реалістичністю і опрацюванням найменших деталей.
У полоні мистецтва і природної історії
Допитливий розум Леопольда постійно перебував у пошуку нових можливостей для творчого розвитку, створення нових форм, колірних рішень, композицій. Чимало сприяло цьому прагнення до абсолютного втілення у склі створеного природою — від самого витонченого квітки до самих екзотичних і рідкісних представників флори і фауни. Поштовхом до зацікавлення майстра до природознавства стає тотальне захоплення освіченого європейського співтовариства теорією еволюції органічного світу Чарльза Дарвіна. Леопольд Блашка з головою поринає у вивчення навчальних посібників з ботаніки та зоології.
За роботою
У 1853 році за наполяганням лікарів Леопольд змушений покинути рідні краї і відправитися в морську подорож, але і тут він проводить час з користю. На прохання Блашки матроси регулярно виловлювали для нього мешканців морських глибин, після препарування яких майстер ретельно замальовував кожне з спійманих істот. Цей етап в подальшому при спільній роботі Леопольда та його сина Рудольфа отримає назву «біологічне моделювання» і стане невід'ємною складовою творчого процесу. Багато замальовок Леопольда Блашки вдалося зберегти. Вони стали частиною історії склоробства та доступні для вивчення в Американському Музеї Скла (Корнінг, США).
Після повернення з подорожі Леопольд Блашка разом з родиною переїжджає в Дрезден, де відкриває власну майстерню. Поряд із замовленнями на прикраси він творить те, що розбурхує його розум понад усе, — вчинені копії представників флори і фауни, абсолютно не розглядаючи ці репліки в якості джерела доходу.
Виставлені роботи
Іриси з скла)
Експериментальна діяльність Леопольда привернула увагу французького аристократа і за сумісництвом пристрасного ботаніка — герцога Каміля де Роана, доручив Бляшки створити копії 100 орхідей з його колекції. Протягом двох років герцог влаштовує виставки робіт Леопольда Блашки у власному палаці, де їх і побачив професор Людвіг Райхенбах, який очолював на той момент Дрезденський музей природознавства.
Орхідея зі скла!
Професор як ніхто інший, розумів важливість 3D моделей для вивчення флори і фауни та недосконалість застосовуваних на той момент методів збереження інформації (гербарій, замальовки, спиртование та ін). Вражений реалістичністю відтворених копій, Людвіг Райхенбах зробив майстру замовлення на морські анемони. Як тільки роботи Блашки з'явилися у вітринах Дрезденського музею, його ім'я миттєво зацікавило директорів музеїв природознавства по всьому світу, а також представників відповідних факультетів великих університетів. З цього моменту Леопольд більше не відчував нестачі в замовленнях.
З середини 1870-х років, будучи ще зовсім молодим юнаком, Леопольду Бляшки починає асистувати його син. Рудольф Блашка народився в 1857 році, і до моменту початку робіт в майстерні йому ледь виповнилося 20 років. Проте він вже демонстрував не менший, ніж у батька, ентузіазм в галузі природознавства. Для розширення кругозору і можливості створення екземплярів рослинного і водного світу, які не зустрічаються в Німеччині, Рудольф взявся за активне вивчення флори і фауни вод Північного, Балтійського, Середземного морів, длубався над ілюстраціями англійського натураліста й популяризатора природознавства Філіп Госсе і досконально дослідив енциклопедичний працю «Історія морських і прісноводих тварин і рослин».
Деякі роботи Блашек на морську тему:
Чим більше замовлень на відтворення в склі мешканців морської безодні надходило Блашкам, тим очевиднішою ставала необхідність удосконалення майстерні. В кінцевому підсумку батьком і сином Блашка було прийнято безпрецедентне на ті часи для скляних справ майстрів рішення про створення в рамках майстерні спеціально обладнаного акваріума, де використовуються в якості експонатів особин можна буде спостерігати у природному середовищі.
Восьминіг. Скло.
До 1880 році Рудольф був повноправним партнером і правою рукою Леопольда Блашки. Їх першим великим спільним проектом стало виготовлення 131 копії безхребетних для Музею Природної Історії в Бостоні. Морська тематика практично безроздільно опанувала Блашками. До 1888 році виданий американським агентом Леопольда Блашки Генрі Вордом перелік робіт включав більше 700 моделей безхребетних і інших мешканців морів і океанів, проте саме той найперший замовлення з Бостона став вирішальним для всього подальшого життя Леопольда і Рудольфа.
Експонати були помічені і високо оцінені професором ботаніки і директором Ботанічного Музею Гарвардського Університету Лінкольном Гудейлом. Як і Людвіг Райхенбах, професор прекрасно усвідомлював можливості, які відкриває гиперреалистичное зображення у склі природного світу. Гудейл був настільки натхненний ідеєю створення для Гарвардського Ботанічного Музею власної колекції рослин різних видів, що особисто відправився в Дрезден на переговори з Блашками.
Результатом стало укладення ексклюзивного контракту з Гарвардом терміном на 10 років. Однак союз представників наукової громадськості і мистецтва склоробства виявився настільки плідним, що це співробітництво розтяглася на цілих 48 років, протягом яких було створено понад 4000 екземплярів рослин, переважна більшість з них - в натуральну величину.
Деякі ботаниеческие роботи зі скла
Як і у випадку з морською тематикою, для створення максимально точної копії рослини Блашки готові були на самі кардинальні заходи. Деякі види можна було виростити в умовах Дрездена, і Блашки відправили Гудейлу лист з проханням про надання насіння цілого ряду рослин, роботу над якими їм належало провести. А для вивчення особливої екзотики, отсутствовавшей в Дрезденському Ботанічному Саду, в 1892 році в морську подорож до берегів Сполучених Штатів Америки вирушає молодший представник сімейства — Рудольф. Повернувшись зі США, він надав батькові детальні креслення й описи, які і були взяті за основу.
Рудольф оговтається в США і в 1895 році, проте ця подорож стане для нього не таким райдужним і насиченим — не дочекавшись повернення сина, вмирає Леопольд Блашка. Рудольф продовжить справу батька і буде співпрацювати з Гарвардом до 1938 року, вийшовши на «пенсію» незадовго до своєї смерті.
У звітах Ботанічного Музею Гарвардського Університету міститься згадка про те, що через тривалий період часу після смерті батька Рудольфом Блашкой для роботи над замовленнями музею була розроблена особлива рецептура декількох видів скла та емалей, використовуваних майстром у вигляді порошку для створення колірних ефектів.
Фрагмент, скло.
Колекція робіт Леопольда і Рудольфа Блашка і донині — явище екстраординарне. Унікальність його полягає не тільки в загальній кількості примірників, точності передачі найдрібніших деталей, колірної гами і розмірів, але і в тому, що у склі були відтворені життєві процеси — від запилення квіток шляхом перенесення пилку до ілюстрації дозрівання і старіння плода і різних стадій грибкових захворювань для плодових дерев.
Запилення квітки, скло.
Таємниця, покрита попелом
Леопольд і Рудольф Блашка не залишили після себе ні кровних продовжувачів сімейного справи, ні учнів. Достовірно відомі лише деякі загальні факти. Процес завжди починався з докладних замальовок на папері, отримали назву «біологічне моделювання». Потім слід було видування фрагментів майбутнього вироби з прозорого або кольорового скла, які в подальшому скріплювалися з допомогою клею, термічної спайки або тонкого мідного дроту. Для створення окремих ефектів міг бути використаний віск, папір, пігменти, скляний пил.
Велика частина інформації про технології роботи і величезну кількість створених Блашками творів згоріли під час бомбардувань Дрездена в час II світової війни в результаті прямого попадання снаряда в майстерню і пожежі в Дрезденському королівському зоологічному музеї, хранившем цілу колекцію витворів «художників природознавства».
Тим не менш, величезна кількість робіт і плідну співпрацю майстрів з цілою низкою музеїв та профільних факультетів провідних університетів залишили можливість і сучасному глядачеві ознайомитися з унікальними репліками Леопольда і Рудольфа Блашек. Кількість експонатів варіюється від музею до музею, а експозиції можуть носити тимчасовий або постійний характер.
Постійна експозиція в Гарварді
Однією з подій, що викликала великий ажіотаж у наукових колах і серед шанувальників склоробства, стала виставка, що проходила в Корнингском Музеї Скла (США) в період з травня 2016 за січень 2017 року. На відміну від більшості таких заходів, на виставці були представлені не тільки близько 70 морських безхребетних, але і більш трьох дюжин рідко виставляються детальних замальовок, зроблених рукою Леопольда Блашки, а також уцілілі інструменти з Дрезденської майстерні.
Найбільшим зібранням робіт Блашек і донині залишається колекція Гарвардського Ботанічного Музею.У 2015-2016 роках експозицію закрили на реконструкцію, і відвідувачам була доступна лише мала частина з створених Леопольдом і Рудольфом Блашки експонатів. З осені 2016 року музей працює в штатному режимі, а відвідувачам в повному обсязі доступні відразу дві експозиції - застиглий в склі дивовижний рослинний світ і морські безхребетні.
Я не дарма після кожної фотографії уточнював, що матеріал Скло!
Дивлячись на ці роботи виникає сумнів, що це все не справжні квіти і тварини :) Наостанок ще кілька фотографій скляних робіт, які залишають тільки одне питання ЯК вони це робили! :)
Спасибо :) І натхнення вам!
[Url> https://www.livemaster.ru/topic/2263391
Переклала на українську мову 23.01.20 10.30
ID:
937899
ТИП: Проза СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний ВИД ТВОРУ: Мініатюра ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 23.01.2022 10:04:39
© дата внесення змiн: 23.01.2022 10:04:39
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|