М.: В яке життя крокуєш так рішуче та сміливо,
О, дівчино, з очима молодого амаранту?
Ходу карбуєш впевнено, безстрашно, не грайливо,
Здобувши срібно-злотий наконечник аксельбанту.
А.: Ти віриш в Україну
У її майбутнє
Стараєшся сама підняти до вершин
Бажаєш кращого своїй ти Батьківщині
Та б’єш душею всіх тих ворогів
Що крають серце неньці рідній
Через яких полягли всі твої брати
На сході сонце зійде з прапором єдиним
Жовто-блакитний стяг підніметься колись!
М.: О, дівчино, з очима стиглих трав та розмарину!
Муруєш кам`яниці де ступав твій мужній батько!
Його слідами йдеш! Стоїш на варті Батьківщини!
Куєш твердинне слово! Ділом - ти вітця дитятко!
А.: Що буде далі?
Збудуться чи мрії?
Якщо злі язики кричать слова лихії
А ти говориш:
"Героям Слава
Слава Україні!"
Живеш єдиним в серці, пам’яттю про те
Що з нами дух тих воїнів у небі
Які завжди чатують уночі
Не видно їх, вони стали птахами
Літають в небесах, серед таких як ми
Що захищали й захищають свою землю милу
Що душу віддають за спокій й сни дітей,які чекають батька або брата
Що знають він повернеться колись
Зігріє обіймаючи ту картку,де він писав:
"Рідненька, я тебе люблю
Чекай мене колись
Не забувай, благаю
Адже я буду завжди в сердці, доки пам’ятаєш
Я буду оберегом та теплом твоїм
А ти тепер будуй та не зважай на клятих
Бо поки серце б’ється у вогні
Дух не зламати бридким
Не плач
У небі я, прийми
Вдягай військову форму
І дивлячись на себе, пам’ятай мене ..."
М.: О, дівчино, з очима повних іскор малахіту!
Метаєш їх, мов стріли з наконеччям супроти́ву!
Щасливі! Україна повна-рясна щедроцвіту,
Що перейме, вже напнуту, століттями тяти́ву!
Марія Дребіт - Альона Павлова, курсант ІСЗЗІ КПІ ім. Ігоря Сікорського, донька загиблого Героя України, полковника Ігоря Павлова, м. Київ.
08.01.2022 Португалія- Україна
фото з нету
