Ой у морі синім набігала хвилька.
Хвилювалась разом з синім морем кілька.
Жити в нашім морі стало неспокійно,
Чого ж колихає, та штормить постійно?
Все мала сварила свою зграю власну,
Надто метушливу, зовсім несучасну.
Та на берег хтіла, там усі завзяті.
Хто в олії плава, інші у томаті.
Тут же скрізь чигає справжня небезпека,
То акули зуби, то кита пащека.
І тому з розгону кинулася в сіті,
Бо на суші жити певно краще в світі!
З‘їдена малеча була на обід,
Смачно облизався припортовий кіт.
Хто ж бо не цінує рід у власній хаті,
У пащеку хижу попливе в томаті...
Гарний вірш, Ірин Ко. Це точно, для таких занадто перебірливих діячів події лише за одним сценарієм будуть розвиватися.
А то у вас у 9 рядку - що то за "чигає" - то може ви хотіли написати - "чекає"?