Затамувавши подих подивлюсь на Десну..
В її обіймах я побачив весну
Її красу, могутні сині хвилі
Які несли на спинах пера журавлині...
З її потіком все життя вертає
О, як моє серце калатає
Коли я згадую про неї
Струмки як ллються безперервні...
Як річна дзеркалом засяє
Ліси навколо забуяють
З дерев листочок опаде
І перша хвиля понесе
Його далеко за обриви
Де простягатимуться ниви...
Десна- це річка забуття
Туди немає вороття
Вона поглинула думки
І заточилися струмки
Струмки того життя малого
Того веселого і молодого
Якого не повернеш вже ніколи
І доведеться лиш ту мить згадати
Коли провів ти на Десні ті дати..