… лиш погляд у ранок згубивсь
в туман світанкової роси
і вже не жаркий, як колись
лиш жевріє ще, поки й досі
у листі імли далечінь
десь інеєм хрусне у серці
згубилося первісне – інь
лиш “я”н(ь)е певно озветься
липкими смолами тиші
блукають зірниці крізь ніч
і всі слова зайві, відцвівши
лягають під спогадів ніж
між ринв безгрозових – осиротілих
вуалі павучих мірил
ще трохи і дощ омиватиме кволих
іржу з гноєм вимиє з крил
ледь чутно за обрієм вишні
край поля гудуть за такт
почуєте? ні!!! ви ж не всевишні …
… вам подавай бізнес-плани чи знак
як злак у собі скам’яніли
усе, чим лиш ми були
не гояться демонів стріли
бо ж власноруч спущені
крізь вічко дверей душі
порослою цвіллю та мхами
видніються рими віршів
примарними дивними снами
лишай неминучої тиші
по волі окутує все
а знаєш, хоч ми не всевишні
та я хочу жити ще … … …
