Йде їжачок повільним кроком,
На спинці він несе листок.
Лисиця, ніби ненароком,
Дістать хотіла до кісток.
Зубами хвать його за спинку,
Сніданок буде, хоч який.
Зробила раптом тут зупинку:
Він же колючий, ніякий.
Присіла, лиже лапки, носик.
Які все ж гострі колючки!
Але сидить, все ж без істерик,
Я все згадаю, їжачки!
А їжачок скрутивсь в клубок,
І покотився швидко з гірки.
Він до своїх спішив діток,
Його виглядували з нірки.
А поряд нірки росла грушка,
Струсив їм вітер смачний плід.
Носила мишка шкряботушка,
Для їжачків добрий обід...
Дякую за увагу, Ніночко.. Справа в тому, що всі казки мають щасливий кінець, щоб вчити доброті і любові.
Якщо мишка допомагала їжачкам, то навіщо її вбивати?.