Скінчився дощик теплий, літній.
Веселка в небі зависа.
Води напився день спекотний,
І проясніли небеса.
Упало сонечко в калюжу,
В воді купались промінці.
Свою відводили там душу,
Пташки сіренькі - горобці.
Ця галаслива сіра зграя,
Давно чекала банний день.
Бо знали: ця вода святая,
Лікує ця вода лишень.
Старанно мили своє пір"я,
Маленькі лапки, сірі спинки,
Своє покращили здоров"я,
І це робили без зупинки.
Як накупалися вдоволі,
Лягли на сонці спочивать.
Закрились очки мимоволі,
Так захотілося їм спать.
Все милувався ними котик,
Та він купатись не любив.
Розкрив від заздрощів він ротик,
І поряд них тайком ходив.
І хоч любив він дуже м"ясо,
Не тронув жодного із них.
Все ж поглядав на них він ласо,
Та не зробив тепер цей гріх...
Цікава, чудова подія побачили в Вашому душевному вірші 
Літо, дощик, насолода. Ця прекрасна погода, 
чом би й було не скупатись,перед котом похизуватись! 
