Авраменко Олександр Іванович
(24.03.1971р. – 25.02.2016р.)
Матяшівка Лубенського району Полтавської області
Звання: Молодший сержант.
Посада: Командир відділення.
Підрозділ: 14-й окремий мотопіхотний батальйон (72-а окрема механізована бригада).
Дата та місце загибелі: 25 лютого 2016 р., с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область.
Місце поховання: смт. Ромодан, Миргородський район, Полтавська область.
А мати мала трьох синочків:
Володю, Сашу іще Толю,
І жодної не дав Бог дочки –
Така вже, мабуть, її доля.
В сім’ї - три си́ни, три соко́ли:
Веселі, дружні, гамірні.
Ставало радісно довкола,
Як бавились сини в дворі.
Ще змалку техніку любили..
Був мотоцикл і мопед, -
Самі ж на все це й заробили,
А в Толі був - велосипед.
Коли канікули у школі,
Не били байдики, не спали,
Механізаторам у полі,
Що в їхніх силах - помагали.
Отак росли і підростали,
Не знали бідоньки, ні горя,
Та щастя вічним не буває,
Мабуть,така Господня воля.
І як вже мати не старалась,
Та лихо не могла прогнати,
Бо чорна смуга починалась
Коли ж кінець – не можем знати.
Дві операції зробили
У старшого її синочка;
Хвороба й Толю підкосила ,
В якого син росте та дочка.
Тоді середній Олександр
Узявся брату помагати,
Відомо: в наш час лікуватись -
Грошей багато треба мати.
Та він не встиг привезти гроші,
Як був вже похорон в селі,
Біда…й новини нехороші:
Їх односельці на війні.
І добровольцем Олександр
На схід відправився з бійцями,
Щоб Україну захищати,
Де діти брата, дім з батьками.
Надійний друг, армієць вправний
Відважно з ворогом він бився,
Та шлях життєвий закороткий
Герою нашому судився.
Додому Саша не вернувся,
Поповнив він небесне військо.
Цей подвиг нами не забувся,
Вклоняємось Герою низько.
