Учора, у переддень свята Покрови та Дня українського козацтва побувала на відкритті меморіальної дошки загиблому воїну випускникові Чернігівської школи №14 Анічу Олегу Миколайовичу. Це вже 3-тя меморіальна дошка на стінах цієї школи. Три випускники цього учбового закладу віддали свої життя за волю України. Надзвичайно хвилюючий, але потрібний захід і для учнів школи, і для громадськості Чернігова.
Пам’яті Аніча Олега Миколайовича (05.06.1972. – 09.06.2019.), майора, зам. начальника артилерії 56-ої окремої мотопіхотної бригади, який воював проти російсько-терористичних угруповань на Сході України.
Вже третій рік, як ангелом він став…
Тепер з небес вартує Україну.
Ані дзвінка від нього, ні листа…
Лиш фота, хрест і в Яцеві… могила…
Життя ж його спинилось в сорок сім…
Чи то скупою виявилась доля.
Майор, тож там був, де військові всі,
Аби народу врятувати волю.
Під Маріуполем пролив уперше кров,
Яку дістав від матінки і роду…
До України в ній жила любов,
Завжди служив лиш рідному народу.
Серйозний, зібраний, із сонцем ув очах…
Такий не вмів хитрити чи ховатись…
Ніс перемогу на своїх плечах,
Для нього Україна – друга мати.
Та… не доніс, бо рано смерть зустрів:
У Яворові впав на полігоні…
І заридав за ним… Чернігів, Львів.
Пішов майор і в вічність у погонах.
В червневий день, бач, смерть його знайшла,
Коли черешні достигали й вишні,
Й душа зорею в небесах зійшла.
З любов’ю стрів її святу Всевишній…
Палає схід ще у брудній війні…
Олег тепер у війську, у небеснім,
Вже не майор, а ангел він у нім,
Тож молить Господа за Крим, Донбас і Десну…
17.09.2021.
Ганна Верес (Демиденко).