Тоді як піде життя під укіс, шкереберть…
Тоді як морок проникне в мозок, у серце, всюди…
Тоді як Всесвіт в польоті розбризкає смерть…
Тоді як від вибухів зовсім оглухнуть люди,
І стануть зраджувати рідні , кохані, усі,
Багном будуть цілити прямо в душу,
Тоді як наша Земля зійде зі своєї осі
І мій фундамент розколеться і з місця зрушить,
Саме тоді, у нестерпний час Армагеддону,
Буду триматися за єдину міцну опору –
Ту, що у всіх нас є (ми з одного лона)
І мантру шептатиму: «Я падаю вгору, вгору!
Над всім що діється: мороком, злістю, зрадою» -
Буду повторювати запеченими губами.
І, коли погляну вниз, скрикну радо я,
Бо Земля ще сяє безцінними скарбами
Доброти дитячих душ, що чекають нагоди.
І я напишу в небі, уникаючи пустих розмов,
Пропускаючи шифри і таємничі коди,
Щоб всі зрозуміли: «Врятуйте любов!»
«Врятуйте любов!»
«Врятуйте любов!»