Час паутиною заплів коси
Невидимо на плечі ліг,
Але ти все одно його перемогти не хочеш
І відкриваєш для нього теплоту обійм.
За стільки років в твоїх очах вкорінилось сонце
В поруху рук бойкий вітер заліг
Ти так багато можеш,
Але уникаєш втручання в природи плин.
Не заколихують сновидіння твою свідомість
Натомість, глибокої ночі здіймаєшся серед зір,
Хтось могутній звів до неба сходи,
Адже тобі мало безмежних земних країв.
Щиро, чисто любиш
І це почуття з грудей струмить,
Цілющим джерелом кожного хто поряд напоїш
Ти збагачуєш, доповнюєш світ.