Хто ви, птиці неоплакані,
Що за вітром полиши́ли край,
Чи невідворотним перелякані,
Чи за обріями кращий урожай?
Урагани рвали вам коріння,
Та трясли і віяли світами
Роду українського насіння,
Рознеслось холодними вітрами.
Не з добра покинуті оселі,
Та родова закровила вена,
Душа ціпеніла забуттям пустелі
І обра́зи вирувала думка навіжена.
Чи мені за вами жалкувати,
Чи забути і очистити сумління
І ніколи вас до дому не чекати,
Та шукати самому́ спасіння?
Фото Степана Ґеник-Березовського, Канада, Торонто