В сон, де поряд ти
Знову так кортить,
Де живуть тобою всі надії
де, здалось, моя
І тобою я
Майже жив, і лиш про тебе мріяв.
Щось там не зрослось,
Вітром віднесло
Те тепло, не гадане не ждане
Раз горять мости
Соплі ці прости
Будь чужа, не рідна, не кохана.
Мабуть щось проспав,
Марне не піймав
Не тримав, не вкрав, пустив від себе.
І тепер мовчу
Я, що не прощу
Я собі. Хоч ти для мене треба.
Знову тим грішу -
Соплі ці пишу…
Та, мабуть, не можу не писати…
Хай хоч в цих словах
Мрія ожива…
Та чи стане сили відіслати?...
