…уламки, черепки престолів -
У часі розчиняються світи
І гаснуть лу́ни світлої мети,
І жовтим ли́стом осідають долі.
О де ви, роки молоді,
Пожухлі, бляклі трави...
Рвуть вітри спрагу слави
Потрібної колись, тоді,
Як кров гарячою текла
Й пізнання мучив голод
І байдуже було,
Що пору літнього тепла
Вже осені зміняє холод,
Що небо котиться туманом
Й калюжі краплі ловлять.
Лиш павутиння тягне спогад…
Але колись,
Колись й цього не стане.
Невічність -
Бич всього і всьому,
І ближньому і дальньому,
І пізньому і ранньому,
І старому і молодому…
Так це вже осінь, це вже осінь
Свідомість роздумами зносить,
Образи очі наповняє мокрота,..
Все забирає осінь золота…
…уламки, черепки престолів -
У часі розчиняються світи
І гаснуть луни світлої мети,
І жовтим листом осідають долі.