Красою вічною ти дивишся на світ,
Хто ще крім тебе має такі очі?
Від твого погляду рве душу у політ,
І хочеться писать вірші посеред ночі.
Про що лиш мова нам не йшла,
Спокійно і про все ми гомоніли двоє.
Прискореним биттям ти в серце увійшла,
Лиш розум все шептав - не твоє...
Хоч не пізнав я дотику твоєй руки,
Й не знаною залишилась обіймів ніжність,
Я погляду твоєму пишу ці рядки,
В красі очей й душі - я стверджую суміжність.
Ковтали каву і минали ми людей,
В маленькім місті так нам не згубитись,
Ні, тут не бракне довжини алей...
Не хочу поглядом твоїм ні з ким ділитьсь.
Добрий вечір Я майстер слова.
Вірус має сенс. Вірш має почуття. А от не має вірш технічного знання. Поглибте рівень, розставте знаки пауз, кінця звороту, створіть неймовірний твір, я вірю в Вашу силу. До зустрічі!