З ВНУКОМ НА КАПАНТИНІ.
В карантині ми із внуком вдвох перебували,
Всих смішариків старанно перемалювали.
Телевізор наш забувся інші передачі-
Всі канали показують мультики дитячі.
Наша хата нагадує страшні катакомби-
Ніби, тільки що, у ній розірвалась бомба.
Складки, одяг, провода - все переплітається,
Внука не завжди знаходжу, хоч він не ховається.
Сонний час ,чомусь ніяк, нам не піддавався,
Хоч до нього по режиму чітко готувалися.
І казки, і колискові не допомагали:
Сто знаходилось причин ,що спать не давали.
Дружно вирішили потім ,що сон для лінивих-
Сплять у день ведмеді взимку- ми трудолюбиві.
І роботи вдвох багато порозпочинали,
Тільки потім її з дідом тиждень доробляли.
Фарби, клей, повидло й тісто всюди відшкрібали,
Книжки ,кубики, магніти до купи складали.
Несподівано і швидко пробігли години,
У суботу зять сказав- КІНЕЦЬ КАРАНТИНУ.
Глянули на календар-точно ,там субота,
А наш дід, чомусь, ще з ночі, пішов на роботу.
Подзвоню йому, скажу хорошу новину-
Є у нього цілий день сну від карантину.