Вкладали жито на покоси,
Ні звідки взялася гроза,
Вітер чуби стіжкам заносить
І хмара чорна виповза.
Йой, треба встигнути, зібрати
Останнє збіжжя у стіжок,
Зморився коник, бу́дем підганяти,
Для цього є в Оверка батіжок.
Меланка вийшла до вечері звати,
Та граблі в руки й нумо помагати…
Куди ж ти, рибонько, то трохи важко,
Вже на сама ти, моя пташкою,
Під серцем вже тріпоче шпарко
Дитятко наше, назвемо – Одарка.
Ти краще помилуйся який справний,
Який я муж у тебе славний...
Не встигне, не дожене злива,
Ми завершили славно жнива -
Віддячила врожаєм наша нива.