Над темним лиманом на скелі стоїть,
Велична фортеця на межі століть.
Під мурами цими міцними колись,
Воїни з турками в битві зійшлись.
Стіни спочатку біліли, блищали,
Мешканців міста вони прихищали.
Не врятував на стіні талісман,
Років зо триста сидів бусурман.
Час пролетів, промайнули віка
Дністровським лиманом – стала ріка,
Та й для фортеці – мирна пора,
В лицарів грає, в ній дітвора.
Кожного дня, як тільки світає,
Браму свою відчиняє, вітає.
Гамірно, людно, все оживає.
Ввечері з сумом вона спочиває