Просто взять и написать эти несколько предложений.
Словно вместе собрать книги, подаренные и недочитанные.
Словно найти все вещи, что приносились в дом.
Просто взять и собрать вместе слова –
они всё пояснят.
Сделать наконец поэзию убедительной.
Ты же понимаешь, что это о тебе?
Ты же понимаешь, что это именно о тебе?
Всё безумие этого мира чем-то вызвано,
вся искривленность литературы имеет своих адресатов.
Это я для тебя воюю во сне с китами,
это для тебя влюбляюсь в дома и холмы,
это из-за тебя движутся осенние ватаги диких гусей,
это к тебе апеллируют растения на подоконнике.
Ты же понимаешь, что всё это для того,
чтобы дать тебе возможность не соглашаться,
дать это яростное право не верить,
не видеть очевидного,
не видеть его,
не видеть.
Но так вышло,
что спустя столько времени
я продолжаю, заговаривая с тобой,
делать вот эту паузу, лишь на полмгновения, на глоток воздуха,
на то, чтобы выровнять дыхание, чтобы не задохнуться,
говоря с тобой о беззаботности.
Так вышло, что снова и снова ночью,
выходя в темноту, я придерживаю двери,
так, словно ты идёшь за мной.
Понимаешь, что это?
Нежность твоих записок, найденных в карманах куртки,
которую не надевал с прошлой зимы.
Спокойствие людей, что, просыпаясь в разных городах,
всё равно боятся разбудить друг друга.
Радость путешествия, которое всякий раз оканчивается.
Архангельское воинство привокзальной площади,
побеждающее дьявола
в воздухе над городом.
И мы будем
раскладывать ноту одиночества на мужские
и женские голоса,
и будут вздыхать о выпущенном из рук воздухе
утопленники наших лёгких,
и мир, как переведённый текст,
будет вызывать множество замечаний,
будет играть смыслами,
проблёскивать надеждой.
(Перевод с украинского)
----------------------------
+ + +
Просто взяти і написати ці кілька речень.
Ніби зібрати до купи книги, даровані й недочитані.
Ніби познаходити речі, що приносились у дім.
Просто взяти й зібрати до купи слова,
які все пояснять.
Зробити нарешті поезію переконливою.
Ти ж розумієш, що це про тебе?
Ти ж розумієш, що це саме про тебе?
Все шаленство цього світу чимось спричинене,
вся вивернутість літератури має своїх адресатів.
Це для тебе я воюю вві сні з китами,
це для тебе я закохуюсь у будинки й пагорби,
це тобою зрушуються осінні ватаги диких гусей,
це до тебе апелюють рослини на підвіконні.
Ти ж розумієш, що все це для того,
аби дати тобі можливість не погоджуватись,
дати тобі це шалене право не вірити,
не бачити очевидного,
не бачити його,
не бачити.
Але так сталося,
що минуло стільки часу,
а я і далі, заговорюючи з тобою,
роблю ось цю паузу, лише пів миті, на ковток повітря,
на те, щоби вирівняти дихання, щоби не задихнутись,
говорячи з тобою про безтурботність.
Так сталося, що знову й знову поночі,
виходячи в темряву, я притримую двері,
так, ніби ти йдеш за мною.
Розумієш, що це?
Ніжність твоїх записок, знайдених у кишенях куртки,
яку не одягав із минулої зими.
Спокій людей, які, прокидаючись у різних містах,
все одно бояться розбудити одне одного.
Радість подорожі, яка щоразу завершується.
Архангельське воїнство привокзальної площі,
що поборює диявола
в повітрі над містом.
І ми будемо
розкладати ноту самотності на чоловічі
й жіночі голоси,
і зітхатимуть далі за випущеним із рук повітрям
потопельники наших легень,
і світ, мов перекладний текст,
викликатиме купу зауважень,
виграватиме сенсами,
виблискуватиме надією.
ID:
923223
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 25.08.2021 23:56:07
© дата внесення змiн: 30.05.2022 17:41:30
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|