ВІзьму альбом, вгамую втому,
Розмову з друзями почну.
Всі фотографії у ньому,
І мовчки в час такий зітхну.
Давно не бачилась я з вами,
Так хочу голос ваш почуть.
Цього не висловиш словами,
Чомусь враз сльози потечуть.
Ви так далеко, ніби й близько,
У шафі збірочки стоять...
Вже опустилось сонце низько,
Вірші не стомлююсь читать.
Я відчуваю ваші душі,
Які чудові там рядки!
Для мене всі ви не байдужі,
Як всіх нас змінюють роки!
У них ви плачете й смієтесь,
Торкають щирі ці вірші.
Душа від слів тих ворухнеться,
Спішить у ваший край мерщій.
Візьму у руки подарунок
Того, хто в інший світ пішов.
Його вірші - цілющий трунок,
Жаль, не веде він вже розмов.
Живіть всі довго, посміхайтесь,
Я вас люблю понад усе.
Завжди щасливими лишайтесь,
Удачу доля хай несе...
Нехай друзі будуть поряд,
Теплом зустрічають завжди.
В щасті разом і у горі,
Ще не біжать вперед роки.
Зворушливо та життєво,дорога Надюшко! Щастя Вам та творчого натхнення,море радості та удачі!
Дякую сонечко за тепло і щирість! 
Шкода і бракує тих, хто вже пішов від нас... 
Ім царство небесне! 
Дуже зворушливо. Надихає на роздуми.
Хай збуваються всі мрії! 
